З приходом до школи починається важливий етап в житті дитини. Перехід від дошкільного дитинства, де домінує гра, до шкільного життя, де основне – навчання, повинен бути педагогічно продуманим.

         Гра – найбільш засвоєна дітьми діяльність. З неї вони черпають зразки для розв’язання нових життєвих задач, що виникають в пізнанні, в праці, в творчості. Тому опора на гру – це важливіший шлях введення дітей в учбову роботу, спосіб забезпечення емоційного відгуку на виховні впливи та нормальних (без перевантаження) умов життєдіяльності.

         Серед розмаїття ігор, що використовуються в роботі з дітьми, розрізнюють: сюжетно – рольові ігри, ігри – труд, дидактичні та рухливі ігри, ігри – забави й розваги, комплексні ігрові свята.

         Переважно пізнавальне навантаження, функцію інтелектуального розвитку беруть на себе дидактичні ігри. Ці ігри спеціально складаються педагогікою (в тому числі й народною) за учбово – виховною метою. За характером використовуваного матеріалу дидактичні ігри поділяються на предметні – в основному це  дидактичні іграшки та матеріали; настільно –друковані й логічні ігри типу – ігри – загадки, задачі, припущення, ігри – мандрівки та інші.

          Навчання повинно захоплювати не лише інтелектуальну сферу, а й сферу почуттів, волі, уяву, розвивати креативність. Тому в першому класі на уроках навчання грамоти, при ознайомленні з буквою я знаходила символи – образи, що нагадують в цілому дану букву. Ті букви, якими ми користуємося в сьогоденні, вже втратили свій зв’язок з первинним мальованим письмом, а зараз являють собою абстракцію. Згадуючи, роздивляючись давній алфавіт, можна побачити, що зображення букви виникали з образу якогось предмета чи символічного зображення якогось явища. Я не ставлю перед собою мету знайти первинні історичні зв’язки виникнення букв, але хочу зробити навчання дітей захоплюючим, більш легким, радісним, асоціативним.

         Тому для кожної букви (як вона виглядає в сучасності) слід відшукати в навколишньому предмет чи явище – символ. Далі з цим символом скласти казку. Уважно слухаючи казку, малюючи в зошитах ілюстрації до розвитку сюжету, діти виводять сучасну букву. Згадують в яких словах казки вживалася, пробують самостійно дібрати слова з певним звуком, буквою, прочитати склади й слова в Букварі.

        Наприклад, образ букви Ж можна взяти з жука, який своєю формою нагадує сучасну букву, а дзижчання  - говорить про вимову звука. Вимовляючи  більш протяжно слово «комиш», відчуваємо  шурхіт трави, гру вітру. А малюнок додає уяви до сучасного виду букви Ш.  Гуси, витягуючи свої шиї, ґелґочуть на подвір’ї.  Так схоже, як у буковок Г.

​